вВідео
Онлайн інструменти ДРВ

Розірви коло насильства

Скажи булінгу - НІ!

Енергоменеджмент - шлях до заощадження державного та місцевого бюджетів

нновини

МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ 80-Ї ОКРЕМОЇ БРИГАДИ ВИСОКОМОБІЛЬНИХ ДЕСАНТНИХ ВІЙСЬК

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

НАГОРОДЖЕНИЙ ОРДЕНОМ

«ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ СТУПЕНЯ

(2014, ПОСМЕРТНО)

 

Народився 9 липня 1973 року у с. Банилів Вижницького району.

 

З 1979 р. по 1990 р. – навчався в Банилівській ЗОШ І-ІІІ ст.

 

У 1990р. – вступив до Чернівецького училища культури.

 

З 1991 р. по 1993 р. – служба в армії.

 

У 1995 р. закінчив повний курс училища культури.

 

1996 р. – призначений на роботу у Вашківецьку дитячу музичну школу викладачем духових інструментів, працював у філії школи с. Банилів.

 

З 2000 року працював у Банилівській ЗОШ І-ІІІ ст. учителем музики.

 

В 2010 році закінчив Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича та отримав вищу освіту за спеціальністю «Музична педагогіка, виховання».

 

З 1 вересня 2013 р. призначений на посаду педагога-організатора Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Був класним керівником випускників 2005 року, керівником туристично-краєзнавчого гуртка, створив при школі ансамбль «Народні інструменти».

 

8 квітня 2014 р. призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 80-й окремій аеромобільній бригаді.

 

Остання відома інформація: 13.07.2014р. був дзвінок додому із бази Орєхова біля Луганська. Ще один увечері о 20.00, що вони оточені в районі аеропорту.

 

Похований 26 червня 2015 року в рідному селі Банилів.

 

Залишилися дружина Наталія, доньки Ольга і Тетяна.

 

Спогади:

 

Директор Банилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Любов Никифоряк розповідає про свого колегу: «Ми запам’ятали цю світлу людину, яка пропрацювала в нашому колективі майже 15 років – людиною мудрою і справедливою. Він не мав у серці фальші, а у душі злоби, був відкритим для людей. Ми втратили славного Героя, який охороняв нашу землю, нашого славного земляка, односельчанина, колегу. Це прекрасний вчитель, скромний, порядний, справжній інтелігент. Він дуже любив своїх учнів. В любові до рідної пісні, музики, села він був неповторний. Його голос надихав не одне покоління випускників. Він співав про рідне село Банилів, навчав хлопчиків та дівчаток гри на народних інструментах, подорожував з юними туристами, створював нові музичні композиції, відео презентації, сайти. Без Івана Васильовича не обходився жоден захід в школі, районі. Він був патріотом своєї землі, вболівав за долю України, і коли постало питання про мобілізацію – він не зволікав, а одним із перших пішов до війська. Бо він по-іншому не міг. Не кожен з нас міг би так вчинити. Ми гордимося нашим вчителем. Усе в його долі було так, як у всіх: сім’я, робота, друзі, покликання. Любив життя… Його життєва стежина заслуговує подяки. Дуже любив своїх донечок, дружину, батьків, родину. У нього було багато справ, планів, мрій, які раптово обірвала війна. Йому скоро виповнилося б лише 42 роки… Ми всі у великому смутку…»




Архів новин