вВідео
Онлайн інструменти ДРВ

Розірви коло насильства

Скажи булінгу - НІ!

Енергоменеджмент - шлях до заощадження державного та місцевого бюджетів

нновини

ВОЛОНТЕР, КЕРІВНИК ГОРОДЕНКІВСЬКОГО РАЙОННОГО ОСЕРЕДКУ «ПРАВОГО СЕКТОРА»

 

Народився 24 квітня 1984 року у селі Іспас Вижницького району.

 

Проживав у селі Глушків Городенківського району Івано-Франківської області.

 

Юрій Дутчак загинув 23 липня 2014 року під час перевезення волонтерської допомоги військовим в зоні АТО. Волонтери в супроводі бійців Добровольчого Українського Корпусу (ДУК) трьома машинами з благодійним вантажем виїхали в сторону Амвросіївки, заїжджаючи на всі блокпости, де стоять прикарпатці, а коли повертались, потрапили в засідку бойовиків під м. Волноваха Донецької області.

 

Похований 29 липня 2014 р. в с. Іспас.

 

 

 

Спогади:

 

Життя – за справедливість (спомин родини про Юрія Дутчака)

 

Родина загиблого Юрія Дутчака розповідає, що свого часу важкохвора матір Юрія Марія Василівна, яка померла шість років тому, хотіла, щоб її діти трималися разом та наглядали за молодшим братиком Юрієм, який тоді видавався їй найбільш безтурботним та несерйозним.

 

«Для нас, сестер, Юра був, в якомусь розумінні, як тато і мама, хоча й був молодшим. Він завжди допомагав усім, хоча й самому нерідко була потрібна допомога. Пригадуємо випадок, коли Юрчик, граючись з сусідськими хлопчаками, слухав, як ті вихвалялись то новеньким велосипедом, то комп’ютером, а він, не маючи цього, задумавшись, сказав, що в нього зате є дві сестри», – розповідають сестри Юрія Дутчака Ніна та Наталія.

 

За їх словами, Юрій Дутчак знайшов своє кохання в місті Городенка Івано-Франківської області. Названому сину буковинець дав ту любов, яку дитиною не отримав від свого батька (не жив з родиною).

 

Юрій Дутчак закінчив Чернівецький будівельний технікум. Згодом, досконало оволодівши професією, працював помічником архітектора у Чернівцях та Києві, де з осені минулого року брав участь у Революції Гідності у якості волонтера. Пізніше, разом з товаришами вступив до лав «Правого сектора».

 

«Повернувшись додому після найкривавіших подій у країні, – згадують сестри Ніна та Наталія, – Юрко поклявся довіку боротися за справедливість. У повсякденному житті керувався кодексом честі. Понад усе любив Україну, прагнув збудувати щасливе суспільство – без насилля, кривди, продажності. Усім серцем переймався подіями на Сході, організував військово-патріотичний табір для молоді в урочищі «Дубина», поблизу Глушкова (с.Глушкове Городенківського району Івано-Франківської області), за його ініціативи було закуплено амуніцію для військових, які брали участь в АТО».

 

Вирушив у зону АТО, щоб особисто доправити вантаж для військовослужбовців. Загинув від кулі. За словами бойового побратима Юрія Дмитра, трапилося це, коли Юрій сів за руль замість пораненого водія автівки.

 

«Жертовний, яскравий шлях пройшов наш побратим. Дисциплінований, відповідальний, прямолінійний – він був прикладом відваги та непримиренної боротьби. Упевнений, що приклад Юрія вестиме вперед нових борців. Він, як вихор, за кілька місяців збурив наших краян, спонукаючи їх до боротьби за торжество справедливості», – розповів керівник Городенківського осередку ГО «Правий сектор» Василь Абрамик.

 

(За матеріалами районної газети «Вижницькі обрії»)




Архів новин